Ще одна модна подорож, а заодно і розповідь про весільній моді Середніх століть. А також огляд сучасних весільних суконь в середньовічному стилі.

Ліда – невеликий білоруський місто, в якому є справжній середньовічний замок. Як в казках про принцес і їх відважних лицарів. При цьому однією з найпопулярніших екскурсій в Лідськом замку є екскурсія «Весілля Ягайло».

Людський замок

Мандрівникам на замітку

Потрапити в Ліду з Мінська можна на Гродненському поїзді або автобусах. А для огляду замка і околиць (костел, церква), вам цілком вистачить і дня. Ще можна зайти в ресторан і спробувати страви білоруської кухні, наприклад, деруни з мочанкой. Або ж випити Лідського пива. До слова, перша пивоварня в Ліді з’явилася в 1873 році.

Свято-Михайлівський собор, Ліда

білоруська кухня

скульптура на честь Людський пивоварні

Історія замку і князь-будівельник
Людський замок був побудований в XIV столітті князем Великого Князівства Литовського Гедиміна. Людський замок – типова споруда романського стилю. Тут і масивні стіни, і вежі, і маленькі вікна – все для оборони. Будувався замок для оборони від хрестоносців і був частиною оборонної лінії Новогрудок-Крево-Мідники-Трокай. Так що князя Гедиміна можна вважати справжнім будівельником. І будував він не тільки замки, але і став засновником Вільни – столиці Великого Князівства Литовського. Сьогодні це місто Вільнюс.
Що стосується замків Гедиміна, то і по Трокайскому, і по Людський замкам видно, що вони родичі. Зберігся і Медніцкий замок. А ось в Новогрудку від замку залишилася лише одна вежа. Напівзруйнований і замок в Крево. Медніцкий і Трокайскій замки сьогодні знаходяться на території Литви, решта – в Білорусі.

Але повернемося до Людський замку. Серед музейних експонатів замку – наконечники стріл часів Середньовіччя, лицарські мечі і обладунки, а також в замку організована ціла виставка середньовічних знарядь тортур – від іспанської діви до іспанського стільця.

Якщо вам нецікаві весілля, ви цілком можете ознайомитися з виставкою середньовічних знарядь тортур

Однак цікавий Людський замок ще й тим, що в його стінах в XV столітті проходило весілля ще одного князя Великого Князівства Литовського, а за сумісництвом і польського короля – Ягайло. Вірніше, весільний бенкет, вінчання ж було в Новогрудку.
Весілля Ягайло була типовою середньовічною весіллям – наречений досить старий, наречена навпаки молода. Ягайло було 73 роки, в той час як його майбутній дружині Софії Гольшанської всього 16 років.

Ягайло і Ядвіга

У Ягайло вже було три дружини. Перша з них, польський «король», саме так, «король» називала єдину спадкоємицю польського престолу Ядвігу, завдяки якій Ягайло отримав польську корону. Але Ядвіга рано померла, як і їх спільна дочка. Решта дві дружини Ягайло також померли не залишивши йому синів. А ось Софія Гольшанська все-таки народила спадкоємця престолу. І пережила свого чоловіка, ставши досить впливовою жінкою в польському королівстві і в Великому Князівстві Литовському.

Весільна мода Середньовіччя

Так якими ж були середньовічні весільні сукні?
По-перше, ніяких весільних суконь в Середні століття не було. У нашому сьогоднішньому розумінні. Під вінець йшли в плаття, яке нічим за своїм фасоном не відрізнялася від інших повсякденних суконь. Це могло бути плаття-роб, наприклад. Єдине, з XV століття весільні сукні починають носити лише на весіллі, але більш вже ніде.

Ян ван Ейк «Портрет подружжя Арнольфіні» 1434.
Національна галерея. Лондон

Такі сукні були з довгими розкльошеними рукавами, з довгою, що розширюється донизу, спідницею зі шлейфом, з поясом на талії, причому лінія талії робилася завищеною, з хутряним коміром або ж трикутним вирізом на грудях. Як і в повсякденному моді, під весільні сукні в області живота могли підкладатись невеликі подушечки, щоб створити ефект «трохи вагітна» – такою була мода в Середні століття.

Але, в той же час, сукні для весілля в Середні століття відрізнялися від повсякденних тим, що шилися з найдорожчих тканин (оксамит, парча) і расшивались золотими нитками і дорогоцінним камінням. Так що були вони дуже важкими. Так, графиню Фландрії Маргрет, яка так само, як і Софія Гольшанська виходила заміж в XV столітті, несли до вівтаря, адже її сукня була настільки важким, що вона навіть не могла сама пересуватися.

По-друге, весільні середньовічні сукні не були білого кольору. Їх колір міг бути будь-яким, таким же, як і колір повсякденного одягу. Але найчастіше для весілля вибирали сукні червоного або синього кольорів. Червоний колір асоціювався з красою. До слова, на Русі заміж традиційно виходили в червоних сарафанах. Синій же колір в Середні століття вважався кольором невинності. Білий колір, як колір невинності, для весільних суконь з’явиться тільки в XIX столітті.

А ось фата в Середні століття була. Середньовічна фата була дуже дорогою і робилася з шовкової тканини, тієї тканини, яка в ті часи доставлялася до Європи з Китаю.

Весільні сукні в середньовічному стилі

Сьогодні вибір весільних суконь досить широкий. І сучасне весільну сукню цілком може бути в середньовічному стилі. Таке плаття підійде любителькам старовини і романтики.

Сучасні весільні сукні в середньовічному стилі найчастіше білі або світлих пастельних відтінків, проте їх фасон відповідає фасонів суконь Середніх століть. Тобто довгі розкльошені рукави, шлейф, може бути завищена лінія талії. Сьогодні такі сукні можуть прикрашатися мереживом, хоча в Середньовіччі мережива ще не носилися.